Часто-густо ми педагоги, у «педагогічній скрині» зберігаємо найрізноманітніші речі – старі та нові, звичні і неочікувані, які при певних обставинах можуть відігравати роль засобів навчання. Як пише Катерина Крутій у статті «Діяльнісна модель заняття» («Дошкільне виховання» № 7, 2006 р.) при роботі із дітьми має бути введення емоційного компоненту «яскравої плями».

Отже, я із задоволенням відчиню для вас, любі колеги, скриньку і дістану …

• м’який м’ячик. Його можна зробити власноруч із зв’язаної гачком «торбинки», яка набита шерстю. У м’ячика може бути багато найрізноманітніших функцій: при опитуванні дітей відповідає той, кому кинули м’яча; у змаганні той, у кого в руках під час естафети залишився м’яч, вибуває. На відміну від гумового м’яча, м’який м’ячик «добріший», він не може вдарити по-справжньому - тільки означає удар, і можна не боятися, що він сильно вдарить.
• Диктофон може надати неоціненну послугу при проведенні занять із розвитку мовлення. Можна запропонувати дітям записати казки і оповідання, які вони складають, а потім дати їм прослухати. Ще до прослуховування ви виявите, що сам диктофон дисциплінує дітей і пробуджує у них відповідальність та активність. Запропонуйте дітям старшого віку пограти у гру, ніби–то вони у студії записують радіопередачу. А теми для ігор найрізноманітніші «Де можна побачити Діда Мороза?», «Чи є на світі чарівники?», «Моя добра справа сьогодні».

Радіодиспут – справа серйозна. Тут необхідна особлива дисципліна і згода взаємодій. Для цього слід виробити правила: не шуміти, йде запис; висловлюватися необхідно чітко і коротко; диктофон передавати по колу, заощаджуючи «ефірний» час; бути самостійним у судженнях. Щоправда, диктофоном, як будь-яким технічним засобом, не можна зловживати, щоб не пропав до нього інтерес, він має з’являтися у особливо важливих випадках. Дієвою буде робота в парах: одна дитина бере інтерв’ю, а друга – дає його.

Цікавим завданням для дітей ІІ молодшої групи є таке, яке допоможе вдосконалити навичку формування усного мовлення. Ведучий радіоефіру розміщується за ширмою. За нею, на столі розкладені картинки чи муляжі фруктів, овочів. Він обирає один із предметів і описує його, не називаючи сам предмет. Після цього ширма прибирається, і слухачам пропонується вгадати про який предмет була розповідь.

• батьківських зборах ви можете прослухати запис: це буде наочною ілюстрацією роботи із дітьми. Добре, якщо вихователь зміг зробити так звану художню обробку готового продукту, а саме наповнити його музичними заставками, зробити запис з оголошенням того, хто зараз біля мікрофону. Це справжня колективна творча справа вихователя із дітьми, поєднання спільних зусиль педагога та дитини для досягнення результатів і вона дуже захоплює.

• Свічка. Може знадобитися у різних педагогічних ситуаціях. Вона може бути без аромату, із певним ароматом, але треба точно знати, що на аромати у дітей немає алергії. Запалена свічка допоможе встановити тишу, налаштувати дітей на таємничий лад. А ще вона стане у нагоді, коли хочеться побачити старі речі по-новому. Спробуйте, наприклад, розглянути звичну для вас картину при світлі свічки. Освітлення, що падає від свічі змінює образи на картині. Запитайте у дітей: що змінилося, з їх точки зору у картині? Чого вони раніше не помічали? Свічку, при необхідності можна замінити ліхтариком, але обов’язково чарівним. Використайте ще одну і досить важливу властивість свічки - здатність «проявлятися». Намалюйте на аркуші паперу будь-який пейзаж, предмет і загадайте дітям загадку про нього. Завдяки фарбі цей предмет, за умови правильної відповіді дітей, обов’язково з’явиться на аркуші.
• Картинка з розрізаною пташкою. Пташка виготовляється із картону. Всі частини тіла: хвостик, дзьоб, крила, лапки – рухомі. Вони з’єднуються на зворотній стороні моделі пташки за допомогою нитки. Така модель допоможе при навчанні дітей первинному фонематичному аналізу слова. Головка із дзьобом - перший звук у слові, хвостик - останній, крильця - вся решта звуків із серединки. Назвіть дитині звук (фонему), який вона буде відшукувати у слові. Наприклад, звук [н]. Промовляйте слова: небо, книга, осінь. Якщо дитина правильно визначила місце звука у слові, то рухаються відповідні частини тіла пташки.
• Різнокольорова газова хустина. Вона допоможе розповісти казку чи слухати музику. Вихователь може накинути її на плечі і вмить перетворитися на казкарку. Її поява означає, що необхідно заспокоїтися і зосередитися. Коли слухання закінчилося, можна запитати, якого кольору була сьогоднішня казка чи мелодія. Хустиною можна накрити предмет, після того як її знімуть, з’явиться щось чарівне, казкове.
• Чарівна торбинка. У ній можуть бути предмети, які дитина має витягнути навпомацки, і, не дивлячись назвати предмет.
• Чарівний телескоп. Його можна зробити із кольорового паперу, завдовжки 15 см, згорнувши його в трубку і склеїти. Пропонуємо пограти у гру «Око-шпигун». Дитина має «відшукати” якийсь конкретний колір у кімнаті. Якого кольору твій телескоп? Такий колір і буде шукати дитина.
• Чарівна паличка. Її використання налаштує дітей на таємничність, зосередженість, треба вміло обіграти її використання. Наприклад, діти стоять у колі. Чарівна паличка знає всі правильні відповіді на питання. При доторканні паличкою до плечей дитини, назвати: будь-кого із своїх родичів, з тим самим ім’ям, як у тебе; як звати котика (собаку, птаха), який мешкає у вас вдома; ким ти є для мами; що можна робити тільки двома руками? При правильній відповіді вихователь осипає дитину конфетті. Дякує за відповідь.
• Чарівна скриня. Вона відкриється лише тоді, коли діти відгадають загадку; вона відкривається, а з неї вилітають гелеві кульки (подарунок від казкового героя, за виконане завдання); вона відкривається, а на її кришці – люстерко, дітям пропонується подивитися в нього і описати зображення.
• Часто-густо при розповіді, як заохочення дітей, використовується телевізор. Хто з нас не мріяв хоча б на декілька хвилин з’явитися на екрані телевізора? Такий шанс надавайте кожній дитині. Для виконання цього завдання може підійти телевізор, який відслужив службу. «Начиння» вийміть, залишіть лише корпус і розігруйте виставу. Якщо немає можливості скористатися телевізором, що вийшов із строю, можна його виготовити власноруч. З картону виріжте форму телевізора, відповідно розмалюйте його, зазначте місце клавіш, екрану.

• інсценування підійде будь-який серіал чи програма, наприклад, «Погода» чи дитяча казка. Як варіант вихователь пропонує дитині сюжетні картинки (погода, явища неживої природи), предметні картинки з назвами овочів, фруктів, меблів, птахів, тощо, оточуючого середовища. Дитина вибирає, яка їй картинка до вподоби, виставляє певний слайд. Вихователь повідомляє про те, що телевізор зламався - зображення є, а слова чути нечітко, просить дитину за слайдами розповісти про те, що на них зображено, які події відбуваються.

Важливо пам’ятати, що не варто перевантажувати заняття різними методами роботи, оскільки це призводить до швидкої втоми. Використання творчих методів та прийомів повинно мати міру, чітку організацію, ретельну підготовку вихователя.

Сподіваюся, що у колег відкрилися нові діапазони для використання цікавих педагогічних знахідок!