Поради батькам дітей з особливими потребами

Батькам треба пам’ятати, що дитина не винна, в тому, що вона особлива.Особливості поведінки, різних проявів в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею. Для батьків дуже важливо не замикатися на самозвинуваченнях або обвинуваченнях інших. Підтримуючи одне одного і приймаючи допомогу друзів та родичів, фахівців з питань реабілітації, родина може сприяти розвитку дитини, зберегти упевненість у своїх силах і теплі відносини. Дуже важливо батькам усвідомити, що виховання та навчання дитини з особливими потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
Деякі поради батькам, які виховують дітей з порушеннями розвитку:
• пам'ятайте про те, як ви любите свою дитину, як ви потрібні їй, а вона вам;
• думайте про неї не як про інваліда, а насамперед як про вашу дитину;
• живіть сьогоденням і не намагайтеся зазирнути в далеке майбутнє;
• сприймайте свою дитину такою, якою вона є зараз і буде в найближчі дні й тижні; 
• рухайтеся вперед, сконцентруйтеся на успіхах дитини й не мучте себе, порівнюючи її з однолітками;
• не забувайте про себе, намагайтеся відпочивати й набиратися сил, дитина від цього тільки виграє;
• познайомте родичів і друзів зі своєю дитиною;     
• не бійтеся відповідати на запитання, які стосуються розвитку дитини, тому що це допоможе близьким налагодити стосунки з малюком; не соромтеся приймати друзів у себе вдома і відповідайте на їхні запрошення;
• дозвольте родичам гратися з дитиною, гуляти з нею, піклуватися про неї;
• приймайте будь-яку допомогу від сім'ї та друзів.
Якщо в родині є старші діти, батькам треба:
• відкрито, просто й тактовно пояснювати дитині, у чому полягає проблема його брата чи сестри;
• дозволити дитині ділитися з дорослими (батьками або іншими близькими людьми) своїми переживаннями з приводу хвороби або порушення розвитку у іншої дитини в сім'ї;
• допомогти дітям навчитися бути разом (гратися, гуляти, займатися різними справами);
• допомогти здоровій дитині перебороти почуття незручності перед однолітками й не соромитися запрошувати друзів додому;
• дозволяти дитині піклуватися про брата або сестру, але не “експлуатувати” його/її;
• приділяти здоровій дитині досить уваги для того, щоб вона могла добре розвиватися і відчувати турботу й любов батьків.
Фахівці з питань дитячого розвитку (лікарі, вихователі, психологи, педагоги-реабілітологи) багато в чому можуть допомогти дитині та її сім'ї. Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів. Однак існують дуже важливі запитання, на які щонайкраще можуть відповісти не фахівці, а такі самі батьки. Обмін таким досвідом дуже важливий тому, що допомагає батькам дитини з особливостями розвитку швидко знайти свої способи взаємодії з малюком, догляду за ним. Передавайте свій досвід і переймайте позитивний досвід інших батьків!

Асистент вчителя-реабілітолога                           Черногва Т.С.