Як батькам хочеться, щоб у присутності сторонніх дитина поводилася виховано! Ві­талася, дякувала, не перебивала співрозмов­ника, не грубила — і ще багато різноманіт­них «не».

 Насправді ж із дітьми часто трапляються дивні історії. Наприклад, до вас у гості завіта­ла ваша давня приятелька, а малюк не хоче знайомитися з нею і вітатися. Вам ніяково, ви сварите дитину, а вона зовсім не винна. Іно­ді малята лякаються незнайомців. Якийсь час вони звикають, і тільки потім можуть вільно та невимушено спілкуватися.

 Трапляється і так, що ваші родичі пода­рували дитині подарунок. А дитина засмути­лася і сказала, що хотіла у подарунок щось інше. Напевне, через дитячу щирість, а зо­всім не виявляючи невдячність. Тому не по­трібно вбачати у всіх учинках малюка просту невихованість.

 Що ж таке насправді «гарні манери»? Ба­гато чого з того, що ми так називаємо,— про­сто здоровий глузд і звичайна ввічливість стосовно оточуючих. Для того щоб ці гарні манери стали для дитини природними, вона повинна постійно в них практикуватися. Тоб­то поводитися чемно і виховано не тільки «на людях», але й удома.

 Батьки — найкращий приклад для дітей. І якщо тато вчора був нечемний із продавщи­цею в магазині, то сьогодні дитина може так само розмовляти із ким завгодно, навіть із мамою, тому що так розмовляв тато. Малюк прагне наслідувати татову поведінку і го­ворити так само. І тому батьки, які бажають прищепити дитині гарні манери, повинні, на­самперед, почати із себе.

 Гарні манери — це ще й знання того, як потрібно розмовляти з людьми та робити компліменти, здатність реагувати на почуття іншої людини, бути чуйним, дружелюбним і терпимим. Тому просто навчити дитину го­ворити: «Здрастуйте» або «Спасибі» замало. Важливо пояснювати і демонструвати, як по­трібно ставитися до тих, хто молодший або слабший, до літніх або незнайомців.

 Дорослі розуміють, що вміння поводитися виховано залежить від того, наскільки люди­на володіє собою, контролює свою поведінку. Тому немає сенсу вимагати від дворічного ма­люка, щоб він не колупав у носі в присутності гостей, хоча потихеньку обов'язково потріб­но. А от дитина 5-6 років уже цілком здатна контролювати свою поведінку, її можна по­просити їсти акуратно, ділитися цукерками і не розмовляти голосно в театрі.

 Починати навчати гарних манер можна в будь-якому віці, але фахівці вважають, що ви полегшите завдання, закладаючи основи поведінки до 7-8 років, потім протягом наступних декіль­кох років продовжуватимете навчання.

 Не намагайтеся навчити свою дитину гарних манер експрес-методом. Звісно, хо­четься, щоб на найближчому дні народження вона гідно трималася і поводилася пристой­но. Але, швидше за все, дитина розгубиться і навряд чи застосує нові знання на практиці.

 Даремно, навчаючи гарних манер, порів­нювати свою дитину з іншими. Такі зауважен­ня, як: «От Сергійко привітався, а ти не вмієш чи що?» замість гарної поведінки, швидше за все, викличуть у дитини злість або ревнощі.

 Почніть із головних, на вашу думку, пра­вил. Наприклад, ви йдете з дитиною до теа­тру. Навряд чи вона має багатий досвід від­відування таких заходів. Тому поясніть малю­кові: як потрібно поводитися в театрі, чому не слід голосно розмовляти або підводитися під час спектаклю.

 Не слід сварити дитину, якщо вона щось зробила не так. Особливо це шкідливо сва­ритися в присутності оточуючих. Краще придумайте умовний знак і домовтеся з ди­тиною, якщо вона забуде, як поводитися або зробить щось не так, то ви непомітно пока­жете їй цей знак.

 Як навчити дитину гарних манер?

 •   Демонструйте приклад власною поведін­кою, будьте взірцем для наслідування.

 •   Не намагайтеся навчити всього відразу.

 •   Будьте позитивними і конкретними. Гово­ріть про те, що потрібно зробити, а не про те, чого робити не можна.

 •   Щоб дитина запам'ятала, чому так не мож­на поводитися, — пояснюйте причини.

 •   Намагайтеся виправляти дитину віч-на-віч, а не в присутності інших людей.

 •   Хваліть дитину за будь-які прояви гарних манер.