1. Незважаючи на інвалідність дитини, ставитися до неї як до дитини з особливими потребами, яка вимагає спеціального навчання, виховання і догляду.

2. За допомогою спеціальних рекомендацій, порад та інструкцій дефектолога, соціального педагога, лікаря чи реабілітолога поступово і цілеспрямовано: навчати дитину альтернативних способів спілкування; навчати основних правил поведінки;

- прищеплювати навички самообслуговування;

- формувати вміння, що допоможуть подолати стреси;

- виявляти та розвивати творчі здібності;

- розвивати зорове, слухове, тактильне сприйняття.

3. Створювати середовище емоційної безпеки:

- дитина має виховуватися в атмосфері любові та добрих стосунків між усіма членами сім’ї;

- слід додержуватися постійного режиму дня;

- треба позбавитися небезпечних речей, предметів, що спричиняють у дитини страх чи іншу негативну емоційну реакцію.

4. Відвідувати групи підтримки і взаємодопомоги, де можна відверто висловлювати свої думки.

5. Батьки повинні навчитися:

- поважати дитину;

- сприймати її такою, яка вона є;

- хвалити й заохочувати до пізнання нового;

- стимулювати до дії через гру;

- розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;

- не боятися щохвилини за її життя;

- не піддаватися всім примхам і вимогам дитини;

- бути реалістом щодо своїх можливостей;

- підтримувати і допомагати один одному;

- не забувати про себе, ставитися до себе позитивно й розвивати в себе почуття гумору;

- брати тайм – аут