Дорослий, який ще не зрозумів, що діяльність руки є головною   потребою дитини та являє собою демонстрацію її прагнення до роботи, перешкоджає їй.

Марія Монтессорі

Ефективність формування мовленнєвих зон відбувається під впливом кінестетичних імпульсів від рук, а точніше, від пальців. Стан мовленнєвих умінь та навичок у дітей безпосередньо пов’язаний зі станом розвитку дрібної моторики пальців рук.

   Що відбувається, коли дитина виконує пальчикову гімнастику?

Тренування пальців рук стимулює інтенсивний мовленнєвий розвиток дитини, сприяє коорди­нації артикуляційної моторики та мовленнєвого дихання.

Пальці рук набувають сили, гнучкості, вправності, що необхідно для підготовки руки до письма.

Діти вчаться запам’ятовувати певні положення рук та послідовність рухів. Це сприяє розвитку тактильно-рухової та зорової пам΄яті і просторових уявлень.

Під час виконання вправ, що супроводжуються віршованими рядками, у малюків формують­ся відчуття темпу, ритму. Розвивається слухо-мовленнєва увага та пам’ять, що дуже важливо для успішного оволодіння навичками виразного читання.

Удосконалюється здатність узгоджувати мов­лення і рухи, збагачується лексичний запас, активно розвивається зв’язне мовлення.

Діти, захоплені грою, активніше діють самі, придумують власні пальчикові ігри та прагнуть руками «оживити» віршики. Це стимулює їхню фантазію, творчість.

Малята вчаться концентрувати свою увагу й правильно її розподіляти, при цьому в них формуються навички самоконтролю, старан­ність, наполегливість.

 На пальцях та долонях є активні точки, масаж яких позитивно впливає на самопочуття, по­ліпшує роботу мозку.

 У малюків зміцнюється впевненість у своїх си­лах, уміння долати труднощі і невдачі, що дуже важливо для дітей, які мають вади мовлення.

 Ігри, у тому числі й пальчикові, що супрово­джуються мовленням, викликають у дітей жва­вий інтерес, залучають їх до активного мовлен­нєвого спілкування. Вони захоплюють малюків, приносять і задоволення, і велику користь. Ве­селі віршики, лічилки, загадки створюють по­зитивний емоційний фон. Віршований супровід виховує в дитини любов до поезії, чуття рідної мови та ритму.

Ефективна корекційно-логопедична робота з дітьми, які мають вади мовлення, вимагає інтегра­ції знань із різних галузей конкретних наук, педаго­гічних технологій та психотерапевтичних методик, потребує нових форм і методів. Уцьому сенсі ляль­котерапія дозволяє вирішувати задачі корекційно­го навчання, виховання та розвитку дітей, а також розширити межі їхнього спілкування, коло інтересіві знань, допомогти ліквідувати хворобливі пере­живання, зміцнити психічне здоров’я, поліпшити соціальну адаптацію, розвинути самосвідомість, ви­рішити конфлікти в умовах колективної творчої ді­яльності. Основним об’єктом, що забезпечує дитині можливість самовираження, накопичення досвіду та його корекції в процесі самостійної гри тривалий час, є ляльки, які роблять можливим безпосереднє вираження почуттів.

Лялька робить можливим безпосереднє вира­ження почуттів дитини.

Завдання лялькотерапії в корекційно-логопедичній роботі — не лише вдосконалення дрібної моторики руки і координації рухів, а й вирішен­ня корекційних завдань із подолання фонетико-фонематичного чи загального недорозвитку мов­лення. За допомогою ляльки дитина краще засвоює і навчальний матеріал, і різні способи вираження емоцій, почуттів, станів, рухів, які у звичайному житті з яких-небудь причин дитина не може або не дозволяє собі проявляти; навчається способам адек­ватного вираження різних емоцій, почуттів, станів тощо. Корекційна робота передбачає вплив логопе­да на дитину за допомогою ляльки та безпосередню взаємодію дитини з лялькою.

Спираючись на принципи взаємопов’язаного формування фонетико-фонематичного і лексико-граматичного компонентів мовлення, диференційованого підходу в корекційній роботі до дітей різно­го віку і різну структуру та ступінь мовленнєвого порушення, а також принцип зв’язку мовлення й іншими сторонами психічного розвитку, лялько­терапія допомагає розвивати всі структурні ком­поненти мовлення і комплексно вирішувати задачі корекційного навчання, виховання та розвитку. Змістом логопедичної роботи з дошкільниками є:

·        розвиток сенсорних і моторних функцій;

·        формування кінестетичної основи артикулятор­них рухів (артикуляційна гімнастика);

·        розвиток мімічної мускулатури; психофізична гімнастика;

·        дихальні вправи;

·        розвиток мелодико-інтонаційних та просодич­них компонентів мовлення;

·        формування навички звуко-складового аналізу; розвиток фонематичних процесів: фонематичногосприйняття, простих форм фонематичного ана­лізу, фонематичних уявлень;

·        автоматизація правильної звуковимови та ди­ференціація звуків, які дитина змішує;

·        розвиток лексико-граматичного ладу мовлення: встановлення граматичних відносин між члена­ми речення; актуалізація накопиченого словни­ка; розвиток словотворчості;

·        розвиток діалогічного та монологічного мов­лення: драматизація діалогів, бесіда, опис, скла­дання невеликих оповідань і казок, слухання та переказ прозових творів.

Розвиваємо в дітей когнітивні процеси та інтелек­туальні функції (мислення, пам’ять, уяву, сприймання, увагу, орієнтування в просторі й часі). Виховуємо ри­си майбутньої людини, риси гармонійної та незакомп­лексованої особистості. За допомогою дидактичних ляльок ми розвиваємо емоційно-вольову сферу дити­ни, виховуємо в неї морально-естетичні відчуття. 

Важливою складовою суспільного розвитку, умовою та основою стабільності і процвітання суспільства є духовно-психологічне здоров’я населення, а зокрема сімей. Тому все актуальнішим стає питання формування і збереження психічного здоров’я у родині, а також формування гармонійних стосунків. Нажаль зараз у багатьох дітей з’являють труднощі у спілкуванні, посилюються дитячі страхи, агресивність, підвищується тривожність. Для гармонізації стосунків у родині та корекції поведінки дітей спочатку необхідно визначити основну причину, а не її зовнішні прояви. З цією метою широко використовується лялько терапія у корекційно-виховній роботі з дітьми і дорослими.

Лялькотерапія - це розділ арттерапії, що використовує в якості основного прийому психокорекційного впливу ляльку як проміжний об'єкт взаємодії дитини і дорослого. Ідентифікуючи себе певним чином, дитина в умовній ситуації проектує свій внутрішній світ і відчуває реальні почуття, діагностуються, що направляються і коректовані психологом.

Один з головних принципів - не лікування окремого симптому або набору симптомів, а спроба проникнути глибше, заглянути в душу дитини, зрозуміти, чим же викликані ці симптоми, де «поломка», що даному конкретному дитині заважає жити? Методика дозволяє працювати з дітьми різного віку: від чотирьох до чотирнадцяти.

Лялькотерапія як метод заснований на процесах ідентифікації дитини з улюбленим героєм казки, з улюбленою іграшкою. В якості основного прийому корекційного впливу використовується лялька як проміжний об'єкт взаємодії дитини і дорослого. Дитина, пізнаючи реальний світ, його соціальні зв'язки і відносини, активно проектує сприймається досвід в специфічну ігрову ситуацію. Основним об'єктом такої соціальної проекції досить довгий час є ляльки.

Метою лялькотерапії є допомога у ліквідації хворобливих переживаннь, зміцнення психічного здоров'я, поліпшення соціальної адаптації, розвиток самосвідомості, вирішення конфліктів в умовах колективної творчої діяльності.

Функції лялькотерапії :

1.  комунікативна - встановлення емоційного контакту, об'єднання дітей в колектив;

2.  релаксаційна - зняття емоційної напруги;

3.  виховна - психокорекція прояв особистості в ігрових моделях життєвих ситуацій;

4.  розвиваюча - розвиток психічних процесів (пам'яті, уваги, сприйняття), моторики;

5.  навчальна-збагачення інформацією про навколишній світ. 

Лялькотерапія дозволяє об'єднати інтереси дитини і корекційні завдання психолога, дає можливість самого природного і безболісного втручання дорослого в психіку дитини з метою її корекції або психопрофілактики. Використовується цей метод в цілях профілактики дезадаптивних поведінки. Корекція протестної, опозиційної, демонстративної поведінки досягається шляхом розігрування на ляльках в парі з батьками або однолітками типових конфліктних ситуацій, взятих з життя дитини.

У лялькотерапії використовують різноманітні види ляльок:

·      ляльки-маріонетки;

·      пальчикові ляльки;

·      тіньові ляльки;

·      мотузкові ляльки;

·      площинні ляльки;

·      ляльки- рукавички;

·      ляльки-костюми.

Лялькотерапія є не тільки  цікавим, але й надзвичайно продуктивним методом виховання у дитини духовних пріоритетів.  Цей метод сприяє  можливості маленьким глядачам усвідомлювати власні почуття. Спостерігається поступова ліквідація соціальної депривації (тривале, більш-менш повне позбавлення людини сенсорних вражень) у дітей. Лялькотерапія допомагає подолати комунікативні бар’єри, дає можливість невербального контакту, створює сприятливі умови для розвитку здібностей до саморегуляції.